Для кожного, хто хоч якось дотичний до книжкової справи, не секрет, що у світі зараз дуже динамічно розвивається ринок електронних видань. Україна теж потроху втягується у цей процес, і ми вже маємо проекти, якими можна похвалитися. Наприклад, цікавим явищем стала поява дитячих інтерактивних книг. Чи це нова галузь електронного книговидання, ніша чи просто тенденція – ще невідомо, але разом з новим явищем у видавничій справі маємо і трьох піонерів-першопрохідців. Вони ж конкуренти. Вони ж можливі лідери у майбутньому. Та про це дещо пізніше…
Дефініція. Формати. Історія
Почати напевно найкраще з того, про що власне йде мова. Інтерактивне електронне видання – це видання параметри, зміст і спосіб взаємодії з яким визначає сам користувач за алгоритмом, заданим видавцем. Тобто основні властивості – клікабельністьі мультимедійність.
Та якщо з визначенням поняття проблем немає, то вони виникають з тим, як його розуміти. Насправді інтерактивні видання дуже різняться ступенем своєї «інтерактивності». Будь-яке видання, що має хоч одне клікабельне посилання вже можна вважати інтерактивним. Навіть чи не найбільш «статичному» PDF-ому формату можна надати цю властивість.
З іншого боку, наскільки б інтерактивними не були найпоширеніші книжкові формати fb2, epub та ін. – ніхто не додумається так їх назвати. Зараз, в першу чергу завдяки ЗМІ і самим розробникам, це поняття закріпилося перед усім за виданнями для планшетів на трьох найпоширеніших платформах – Android, iOS компанії Apple та Windows 8.
За своєю суттю – це фактично комп’ютерні програми, додатки, що встановлюються на пристрій. Відповідно і обмежень на вигадливість там практично нема. Аби ви мали професійного розробника, і ваше видання оживе: щойно до зображень доторкнеться читач – вони почнуть рухатись: дверцята відкриватимуться, їжа готуватиметься, предмети літатимуть, піде сніг – залежно від того, що потрібно, і про що книга. І все це під звуковий і музичний супровід чи начитку диктора.
Взагалі жанр інтерактивної літератури (IF – Interactive Fiction), в якому читач за сумісництвом ніби виконує роль героя книги, був одним з найбільш популярних у США ще в кінці 1970-х – середині 1980-х років. Читали такі книги, а точніше «грали» у них на перших персональних комп’ютерах того часу. Вихід у світ планшетів, що поєднують в собі функціональність електронних книг і платформи для ігор, дав нове життя і втілення інтерактивній літературі.
Перші інтерактивні книги для планшетів 2010 року презентувало видавництво Penguin і пообіцяло надалі всі свої електронні новинки постачати медіаконтентом. Голова компанії Джон Мекінсон назвав тоді класичну імітацію тексту, пропоновану рідерами, минулим століттям. Для розвитку напряму вибрали три ніші: книги для дітей, путівники і навчальні посібники. Уявіть, наприклад, карти зоряного неба, на яких можна спостерігати переміщення світил – ніби ти тримаєш у руках Всесвіт.
З виходом другого планшета від Apple у видавців з’явилося набагато більше можливостей для створення інтерактивного контенту. У травні 2012 року компанія Inkling Systems запустила додаток для другого iPad, що дозволяє створювати і вставляти в текст відеоролики, аудіофайли, 3D-графіку та інший контент.
Деякі виробники вже починають монтувати книги в інтерактивні міні-ігри і робити якісну анімацію. Наприклад, австралійська компанія Tin Man Games випустила як мінімум шість книг у серії Gamebook Adventures
Видавництво Glowberry Books
В Україні інтерактивні електронні видання – це поки що книги для наймолодших, для читачів від 3 і до 12 років, і лише в «А-БА-БИ…» (ось і розкрився перший видавець) традиційно для дітей від 2 і до 102. Хоч мушу визнати, що видавництво Івана Малковича має рацію: на презентаціях від тицяння у планшет найважче відірвати саме «дітей» від 20 років і старше.
Як вже згадувалося, за справу випуску дитячих інтерактивних видань у нашій країні взялися три видавництва – це «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»,Glowberry Books та «Видавництво Старого Лева».І якщо простежити хронологію подій, то дуже цікаво спостерігати, яке видавництво є найбільш послідовним, яке зробило спробу заткнути всіх за пояс, але довго до цього йшло, а яке з певних причин зійшло з дистанції.
Найбільш стабільним, як на мене, є видавництвоGlowberry Books: у грудні 2010 року у світ вийшла інтерактивна версія дитячої книги «Райдугони та Маленький Сонько» (англ. «Little Sleepy and the Raidragons»), яка через тиждень після презентації увійшла до п’ятірки найбільш закачуваниханімованих iPad-додатків.У книзі запропонований оригінальний підхід до банальної проблеми вивчення кольорів. Альтернатива завченому з дитинства «каждый охотник желает знать, гдесидит фазан» – це світ семи братів-райдугонів, побачити яких можна тільки уві сні.
Наступним проектом видавництва Glowberry Books стала «Книжка-з’їжка – перша в Україні книга, яка вийшла спочатку у інтерактивному електронному, а потім у друкованому варіанті. Це розповідь-гра, під час перегляду якої маленький читач зможе не тільки прочитати цікаву історію: видання у цікавій формі розповідає дитині, як поводитися на кухні.Воно доступне українською, російської та англійською мовами.У кожному з цих варіантів художній текст не просто перекладений – він професійно адаптований. Наприклад, у російськомовному варіанті «Книжка-з’їжка» має назву «Про съедобное и тому подобное», а англійською «All Things Yummy to Treat your Tummy».
«Видавництво Старого Лева»
Цікаво, що у цей же період у світ виходить ще одне інтерактивне дитяче видання – «Забавлянки» «Видавництва Старого Лева». Це збірка ігрових віршиків. Електронна інтерактивна версія невеличкої книжки-картоночкирозширює можливості для самостійного читання та забавляння. Видно, що до випуску такого видання поставилися серйозно – текст для аудіосупроводу начитала головний редактор видавництва Мар’яна Савка. Та якщо Glowberry Books не зупинилося на досягнутому, і зараз у його репертуарі вже 6 книг, то «Видавництво Старого Лева» вирішило обмежитися одним дитячим інтерактивним виданням.
У особистій розмові керівник відділу продажів Богдан Горбай пояснив, що видавництво не вважає подібні проекти економічно рентабельними, адже в першу чергу орієнтується на український, а не на закордонний ринок. З ним погоджуєтьсяі Олена Мовчан, колишній головний редактор видавництва «Грані-Т», яке теж дотримується такої політики:
«Передовсім варто зрозуміти, про що йде мова. Чи тут ідеться про український, автентичний на всіх рівнях продукт для вітчизняних читачів, а чи про участь української сторони в «міжнаціональному» проекті, зорієнтованому передусім на продажі за кордоном?»
Видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»
Спробувало вразити всіх своїм інтерактивним виданням вирішило видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», хоча починало воно з цілком звичних для формату проектів. Навесні 2011 року друкована дитяча книжка «Літачок-рятівничок» (англ. «The Brave Little Airplane») видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» була адаптованою і стала зразком для розробки інтерфейсу для читання книг на PocketBook IQ 701, а у вересні 2011 року Іван Малкович оголосив про створення інтерактивної книжки «Вовченятко, яке запливло далеко в море» (англ.«The Little Wolf, who swam out to sea»).
І перше видання, і друге були реалізовані як повноцінні проекти і продавалися на ринку України. Та напевно не дарма число три вважають особливим…
19 грудня 2012 року, у день Святого Миколая, відбулася світова презентація андерсенівської «Снігової королеви», незмінної гордості видавництва Івана Малковича.Уже за кілька перших днів продажу «Снігова королева» від «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ» злетіла на перше місце в російському та українському AppStore і зайняла не останні позиції американського AppStore. І це недивно, аджев електронному форматі видання перетворилося з просто чудової книги на справжнє чудо.
«Снігова Королева» вийшла за ті межі інтерактивності, що встановили попередні видання.
«Я був просто вражений, які в Україні є талановиті хлопці і дівчата: розробники були не лише як технічні працівники, інколи вони підказували і якісь творчі рішення, і робили це настільки вишукано… Більшість з тих варіантів, що ми відкинули, для інших були б вершиною у проекті, але мені все видавалися недосконалими. І через півроку і великі кошти ми мали видання», – говорить про процес розробки Іван Малкович.
Видавництво Medium Coeli
Крім того, у електронному інтерактивному форматі вийшла ще одна добре відома книга «А-БА-БИ…» – «Улюблені вірші». Сам Іван Малкович говорить, що ніяк до цього не причетний:«Це зроблено з нашого дозволу, але розробкою займалося інше видавництво».Насправді ж враження складається протилежне. Плутанина виникла в першу чергу тому, що на місці, де має бути зазначено видавництво, стоїть видавничий логотип «А-БА-БИ…», а збоку праворуч скромно зазначено «спільно з Medium Coeli», яке і займалося випуском
Якщо ви ніколи не чули про Medium Coeli, нічого страшного, я теж до недавніх пір про нього не знала. Єдине, що можна сказати з впевненістю – це видавництво нове і дуже сором’язливе (чи, може, таємниче). На їхньому сайті про них написано просто: «Ми молоде, проте, амбіційне електронне видавництво і ми намагаємось зробити світ краще». Далі вони говорять, що «Улюблені вірші» – це їх перший проект і обіцяють низку інших, зокрема ігор. То ж можливо, що у «перегони» включилосянове видавництво, націлене, за їхніми словами, займатися електронними виданнями.От тільки, чи це точно видавництво, а не компанія-розробник програм, і чи вони розуміють різницю?
Резюме
Не варто забувати, що інтерактивне видання – це результат співпраці видавництва з компанією-розробником програмного забезпечення.А це вже зовсім новий аспект видавничої підготовки книги, координації і організації проекту, адже з’являються нетрадиційні працівники, такі як програміст і аніматор. Український досвід підготовки видань по-своєму унікальний: всі три видавництва пішли різними шляхами. «Видавництво Старого Лева» скористалося послугами вітчизняної компанії Arivo, що спеціалізується на програмуванні; «Снігову королеву» додала у своє портфоліо компанія TimeCode LLC – розробник ігор. А з вітчизняним виробником рідерів і, відповідно, програмного забезпечення до них PocketBook International встигли поспівпрацювати і «А-БА-БА..», і Glowberry Books.
Тож кожне видавництво іде своїм шляхом: хтось бачить майбутнє в орієнтації на закордонний ринок, хтось взагалі не бачить ніяких перспектив саме через потребу шукати місце на іноземних ринках, а хтось багатозначно відмовчується. В будь-якому випадку інтерактивних видань в Україні ще настільки мало, що ми можемо лише говорити про конкретні факти і сподіватися, що це насправді не поодинокі прецеденти, а обнадійливі перспективи.
interactivebookblog 